Наш берег над Дінцем
Освячено вогнями.
Ми — в повені весни,
Ми — в оксамиті трав.
Невже, невже любов
Засяяла над нами
І я твої вуста,
Мов квіти, цілував?
Наш берег над Дінцем
У сріблі й позолоті,
Пливу серед життя
У казці дивних снів.
Невже душа моя
Забуде про самотність,
І біля мене — ти,
Як солов’їний спів?
Наш берег над Дінцем
Дощів осінніх зливи
Не зможуть затягти
У каламуть води.
Бо вічно, все життя
Любов дзвінку, щасливу,
Як ніжний першоцвіт,
Я буду берегти.
автор: Борис Гуцало