Я знаю, що тобі не все одно,
Я відчуваю твою душу,
Байдуже, що було не як в кіно.
Насправді, було досить небайдуже.
Щось непомітне легке та п’янке,
У погляді, у рухах, у розмові,
Щось справжнє, щире, щось близьке,
Щось… наче ми удвох у змові.
Я знаю, що це варто берегти,
Я знаю, що від цього оживають,
Я знаю, так єднаються мости,
І будь-яка негода не зламає
Це щось єдине, спільне неземне,
Це те, чого насильно не зупиниш,
Я знаю що колись це все мене,
Але назавжди це – тепер мене частина.
© Анюта Свідерська
