Анюта Романченко – І кожну чортову ніч, все не по собі

І кожну чортову ніч, все не по собі
Все думки, що ми вже не ті
І трапляється з нами усе як по плану,
По маслу чи по стандарту…
Дженерейшн щасливих,
І прагнучих жити
завзято, так сильно ,
так стрімко і так відчайдушно,
щоб ближче до мрії, і швидше за час,
сильніше за відстань, могутніше слів…
і кроком за кроком змиває та хвиля шаленості й драйву,
і хочеться жити, по – справжньому жити.
Леліючи думку про щастя та сонце,
Що світить у серці, що гріє в душі…
Ми зліплені з сталі, ми зроблені з золота,
Щасливі та сильні,
Сумлінні й прекрасні…
І стан невагомості здіймає уверх,
Так легше нам жити, так легше не впасти…
І тільки б за руку тримати когось,
Хто тебе розуміє,
та в грози і сильні вітри – все ж не підведе…

автор: Анюта Романченко

І кожну чортову ніч, все не по собі