Закрий мені очі рукою.
Давай, ми пройдемось по краю?
Ми будемо просто собою.
Чомусь я тобі довіряю.
І стане нам дихати важко.
Забракне сміливості, в крайнє,
Дістанемо звідкись-то пляшку –
Побачимось вперше й востаннє.
Відзначимо зустріч і миті,
Які в той момент ми б відчули;
Згадаю в думках оповитих –
Ми разом упасти забули.
Та знаю, так точно не буде!
Мене ж будеш міцно тримати!?
До біса всі ті зайві люди –
Мені скоро треба зникати!
В думках лиш себе закарбую.
Ти звикнеш до цього, я знаю.
Ніхто вже тебе не врятує!
Ти мій. І я не відпускаю.
22.12.13
автор: Анна Лужанська
