Андрій Малярик – Я не хочу будинок у моря…

Я не хочу будинок у моря,
Не прошу̀ я картини Моне.
Що ж поробиш, так випала доля,
Мене втішить хороший сонет.

Не потрібні манірні вистави,
Та й «кохаю» твоє – вже брехня.
І, будь ласка, не шли телеграми,
Я вже звикла з девізом сама.

Мені тепло тоді, коли холодно,
І сміюсь я, коли так болить,
І не гірко, знаєш, а солодко,
Вже і голос давно не тремтить.

Я навчилася бути сильною,
Без обійм й поцілунків твоїх.
Я забула про слово мріяти,
Про підтримку, турботу і сміх.

Ми з самотністю стали сестрами,
Закріпивши родинний звязок.
І домовились бути чесними,
Жити мирно, без всяких сваро̀к.

автор: Андрій Малярик