Андрій Малярик – У кожного птаха є своя̀ пташка…

У кожного птаха є своя̀ пташка,
У гордого во̀вка – вовчиця.
У когось, мабуть, є улюблена чашка,
У кожного пана – цариця.

У ста̀рого дуба є довге коріння,
У озера тихе є дно.
У квітів тако̀ж є дрібненьке насіння,
У жита – пахуче зерно.

У кожної матері – любляча донька,
У тата – коханий синочок.
У голуба віддана є голубонька,
У когось – сплетіння двох точок.

Хтось падає так, щоб піднятися знову,
Хтось з Богом говорить на “ти”,
В погоні за щастям хтось гнеться додолу,
А хтось досягає мети.

Хтось вміє кохати, а хтось так, би було,
Хтось легко всі спа̀лить мости.
Хтось створить тепло, а хтось зробить, щоб дуло,
Хтось здатен від смерті спасти.

Своє є у кожного світосприймання,
Характер, думки, інтелект.
Хтось прагне ненависті, дехто кохання,
Для когось крок назад – два вперед.

автор: Андрій Малярик