Бентежить сум вчорашнього кохання.
Я вчора був усім, сьогодні я ніхто.
Всьому виною рокове зізнання.
I погляд твій, біля мого авто.
Залишились безсонні довгі ночі
I мрій моїх далекі береги.
Я вже не можу, ну а ти не хочеш
Зв’язати помарнілі ланцюги.
Душа немов втопилася у смутку
В полонi цих жахливих темних днів
Ми затоптали різнобарвні незабудки
Що розростались на початку почуттів.
автор: Алик Витман
