Алла Жабокрик – А він не відпускає…

а він не відпускає живе у тобі щохвилинно
живе у грудній аорті так міцно тепер і тихо
хапає тебе за легені ти дихаєш ним постійно
у сонячному сплетінні відбитки кожного пальця
він мабуть в тобі зостався
він мабуть таки хронічний

і снігом вкриває землю тебе накриває знову
під супровід монологу /емоції вже за звичку/
ось чуєш дзвенять куранти. 12 жахливих звуків
і як тепер з ними бути і як тепер з ними жити
коли не чуєш молитви коли за 12 кроків
ти не змогла розлюбити

лиш світла нема в долонях і сніг огортає пальці
ніч триває недовго як біг на коротку дистанцію
тож треба це пережити.
як з кожної із клітини із кожного передсердя
із сотень волокон із шиї виймати його із себе

допоки ти іще можеш
із себе усе це стерти.

12 ударів. північ. навчись любити нарешті
когось окрім нього, рідна.
когось окрім нього
врешті.

автор: Алла Жабокрик

195