Я відчиняю свою свідомість для моря, що пульсує по вені,
Ця життєва спокійність і рівність вже не знайома мені.
Ти співаєш любий? – Співи тут доречно німі.
А хочеш зі мною шматочок неба?
Тобі тут так брудно, холодно на дні.
Ти сумуєш за своїм краєм,
І граєш на арфі коли один.
Ми разом, те що зараз маєм,
Ти мій програний в карти Рим.
Самота, бездіяльність, скрута.
Нові туфлі на босу ногу.
Ти моя солодка цикута,
Ти кохав мене хоча б трохи?
Кажеш так, може так і буває,
Коли боляче лезо в плечі пече,
Хто як не ти про це пам’ятає?
Хто як не ти зі своїм мечем?
Я відкриваю свідомість як карти,
Покер-це все наше марне життя!
В кожного свої в житті азарти,
Хто про це знає як не ти і не я!
автор: Аліна Коваль
