Строката осінь стукала в вікно,
Яскравим сонцем, вибродженим листям,
Кістляві пальці жовте кімоно,
Мені до ніг кидали на обійстя.

Худенькі руки в осені-пори,
Хапали краплями будинки в позолоті,
І обплітались сивістю двори,
І потопали в жовтому турботи,
І заживали рани у серцях,
І відійшли свої й чужі провини.
Сьогодні осінь спершися об дах,
Зацокотіла пальчиком по ринві.

Строката осінь