Ти — моя сутність, підсвідоме «Я»,
Іскристий промінь, те бентежне «Онто»,
Що збуджує серця до віри і життя,
І зводить у світи незбагненим польотом.
Ти — скрізь, де простір, як повітря чи вода.
Уста твої — мій сон, а зір — чарівна сила.
Тендітно-ніжна ти, мов квітка золота,
Що сяє навесні над придінцевим схилом.
Закохана в блакить, довічно молода,
Серед зірок і мрій, із таїнства галактик
Душа твоя творить, окрилена, вита.
Безрідний, там, де ти щасливим може стати.
Де ти — жага, любов, мелодія добра,
Краса й гармонія долають гніт і грати.
автор: Борис Гуцало