Стигла кава – не було з ким пити,
Існувала не знаю де,
Та вже знала – ти є на світі
Й ти прийдеш.
Всі роки, всю здавалось, вічність
Я чекала лише на те,
Що закінчиться в серці січень –
Ти прийдеш.
І мінялись міста і люди,
Я казала собі: «Авжеж,
Якщо довго чекати буду,
Ти прийдеш.”
І ось раптом в осінній вечір,
як мороз до душі підійшов,
теплий подих відчула на плечах –
ти прийшов.
автор: Маша Карамнова