Єлизавета Замана – А ти продовжуєш. Цілуєш.

  1. Поезія
  2. Живі Вірші
  3. Єлизавета Замана – А ти продовжуєш. Цілуєш.

Так солодко, що навіть гидко
А ти продовжуєш. Цілуєш.
Екстаз минає дуже швидко,
– Я хочу ще! Ти, мене чуєш?
Ти мовчки окинеш оком
Моє напівголе тіло,
Повернеш до себе боком
І зробиш ЦЕ звнову, вміло .
А ранком завариш кави
І справді, такі дешеві
Тії нічні забави
Грішні.
Ти дивишся на янголятко,
А бачиш нічну демоницю ,
Яка спокусила легко
Піднявши угору спідницю .
І хтів би ти щось сказати,
Та ніжність б’є по вустах,
І маєш мовчати
Кричати – не в твОїх силах.
Підходиш. рука по мереживу
Пригорнеш до себе,
Я тану. я – знов живу.
З-під лоба, так зиркнеш на мене
І ледве чутно з вуст протягнеться:
– Кіндер, дастіш фантастіш, я-я.

автор: Єлизавета Замана

А ти продовжуєш. Цілуєш.

Меню