Полинаю в спогади дитинства,
Як маленьким бігав по росі,
Не зазнав на щастя я сирітства,
Так як друзі деякі мої.
Пригадались стежки і дороги,
Запах квітів, меду і бузку
І з батьками грибові походи,
Посиденьки з друзями в садку.
Випливає в спогадах криниця,
Що стояла на краю села,
Ох, яка була у ній водиця –
Лікувала душі і серця.
Полинаю в спогади і бачу,
Як з Матусей за руку іду,
Серед поля Батька я побачу
І до нього швидко побіжу.

автор: Ілля Манченко ( 10.02.13)

Меню